Психологічна служба

Психологічна служба надає свої послуги студентам, викладачам та співробітникам коледжу на безоплатній основі.

Мета психологічної служби – забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників.

Види  діяльності психологічної служби: 

– психологічне консультування – надання психолого-педагогічної допомоги студентам, викладачам та співробітникам у вирішенні проблем щодо розвитку, виховання, навчання та формування психологічної і соціальної компетентності учасників освітнього процесу;

– психодіагностика – психологічне вивчення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації, індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні, взаємовідносин у колективі;

– психопрофілактика – проведення індивідуальних і групових занять (консультацій, тренінгів, семінарів, лекцій тощо) для відповідних цільових груп з метою своєчасного попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;

– психореабілітація – надання психолого-педагогічної і соціальної допомоги студентам, що мають соціальні і психологічні проблеми, пережили чи знаходяться у важкій життєвій ситуації, стресі тощо;

– психологічна просвіта – формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу;

– психологічна корекція – усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до залежностей та правопорушень, різних форм девіантної поведінки.

Діяльність психологічної служби дає можливості:

• вирішити проблеми у навчанні;
• пізнати краще себе (психологічні особливості характеру, темпераменту, здібності, можливості і т.д.);
• навчитись розуміти себе і свої переживання та сформувати навички саморегуляції;
• навчитись розуміти інших людей та їх проблеми;
• дізнатися як налагодити взаємовідносини з оточуючими людьми та сформувати навички ефективного спілкування;
• навчитися знаходити вихід з проблемних ситуацій, кризових станів;
• навчитись уникати конфліктів та «правильно» виходити з них;
• позбутися від страхів, депресії, тривоги та  відновити душевну рівновагу,  вирішити проблеми у дитячо-батьківських стосунках.

ЯК ПСИХОЛОГІЧНО ПІДТРИМАТИ ПІДЛІТКА ПІД ЧАС ВСТУПНОЇ КАМПАНІЇ

Вступ до закладів професійної, фахової передвищої або вищої освіти є досить стресовим фактором для підлітків та їхніх  батьків, адже діти та дорослі розуміють відповідальність вибору, відчувають тривожність щодо успішності вступної кампанії. Психологи ГО «Підтримай дитину» підготували поради для батьків, як підтримати підлітка під час вступу.

1. Будьте на боці вашої дитини. Дуже часто батьки занадто тиснуть на дитину в прагненні забезпечити максимальний успіх та найвищі результати, адже розуміють важливість освіти і хочуть для дитини найкращого. Проте саме ви маєте бути найбільшим союзником дитини. Незалежно від того, чи вступить вона в омріяний заклад освіти, ви маєте підтримувати її завжди, бо ви її батьки. Дитина має завжди відчувати, що ваша любов є безумовною: як би не склалася вступна кампанія, ви завжди підтримаєте її.
2. Дайте дитині висловитися та почуйте, що вона хоче. Навіть якщо ви вже заздалегідь обрали заклад освіти, перепитайте ще раз в дитини її думку, обговоріть «за» та «проти». Вступ до омріяного закладу освіти є тільки початком  шляху дитини в навчанні: ви маєте впевнитися, що дитина вмотивована до подальшого навчання та опанування професії.
3. Підтримайте емоції дитини. Вступна кампанія може викликати в дитини різні почуття та стани: нервозність, тривожність, страх неуспіху чи помилки, гнів на себе тощо. Особливо ці почуття є складними для підлітків, адже вони часто намагаються приховати їх та вважають, що вже занадто дорослі для вашої підтримки. Спробуйте поговорити з ними про те, що вони відчувають, поділіться своїми власними почуттями та запевніть, що ви завжди поруч і що їх емоції виправдані та зрозумілі зараз.
4. Будьте чуйним. Звертайте увагу на стан дитини та намагайтеся забезпечити їй відчуття емоційної безпеки. Вступна компанія є стресовою для дитини, ваше завдання максимально знизити рівень стресовості вдома та забезпечити для вступника безпечне місце, де він може відпочити та отримати підтримку.
5. Потурбуйтеся про фізичний стан дитини. Простежте, аби дитина відпочивала, максимально дотримувалася режиму дня та харчувалася вчасно. Це досить складно з підлітками, так як вони часто нехтують сном або режимом дня,  проте спробуйте м’яко проговорити потребу дбати про фізичний стан і покажіть самі приклад.
6. Не критикуйте, а підтримайте позитивне мислення вашої дитини. Не намагайтеся вказувати, що дитина робить не так і втримайтесь від засуджуючих висловлювань. Навпаки, спробуйте підтримувати позитивне налаштування дитини, навіть якщо вона відчуває наразі труднощі. Критика не допоможе вашій дитині осягти успіху, проте може нашкодити вашим подальшим стосункам.
7. Будьте для дитини найбільшим уболівальником. Ваша дитина може не вступити в омріяний заклад освіти, але вона все рівно буде вашої дитиною і ви безумовно її любите. Ваша критика, ваша тривожність це прояв вашої турботи, але вашій дитині наразі потрібен її щирий вболівальник, який підтримає та дасть впевненість у своїх силах, порадить та підтримає, яким би не були результати вступної компанії. 

Як підтримати впевненість підлітка під час вступної компанії

Підлітки в більшості випадків є дуже чутливими та їх впевненість у собі залежить від дуже великої кількості факторів, у тому числі від налаштування та особливостей мислення. Під час вступної компанії впевненість підлітків у собі може значно зменшитися під тиском зовнішніх факторів чи внутрішніх переживань. У тому числі, як зазначають експерти ГО «Підтримай дитину», в дітей може проявлятися негативне мислення, яке буде заважати під час вступної компанії обрати заклад освіти, бажану  спеціальність тощо.

Загалом є 5 проявів негативного мислення, що можуть вплинути на налаштування дитини під час вступної копаній, зокрема: 

• фіксоване негативне мислення: «Я не можу цього зробити» або «Я навіть не буду пробувати, бо не зможу»;
• негативне налаштування: «Я просто знаю, що я не така/такий»;
• негативне порівняння: «Я гірша/гірший ніж інші»;
• відключення: перепони можуть бути реальними, проте віршувальні, але дитина навіть не намагається шукати такі рішення;
• мислення, що передбачає чіпляння за проблеми.

Аби підтримати свою дитину ви можете виконати просту вправу та запропонувати дитині при фіксованому мисленні перетворити її негативне налаштування на тимчасову проблему. Зокрема фразу «Я не можу цього зробити» варто доповнити словом «поки»: «Я поки не можу цього зробити». Таке формулювання буде забезпечувати налаштування дитини на успіх та сприятиме зменшенню тривожності дитини перед випробуваннями вступної компанії. 

Як підтримати дитину, якщо вона не вступила в бажаний заклад вищої освіти

Вступ до омріяного вищого навчального закладу є метою більшості учнів випускних класів. Підлітки готуються завзято та старанно до вступної компанії. Однак, іноді  ситуація складається за зовсім іншим, не запланованим й небажаним, сценарієм. Відкривши рейтинги вступників, підліток може побачити своє прізвище в самому низу списків. Тобто омріяне навчальне місце в цьому році він не отримав. В цей момент дитину захоплюють найрізноманітніші емоції та почуття: розпач, страх, тривога, провина, зневіра у собі та власних силах тощо. Але поруч із дитиною завжди знаходяться батьки, які можуть її підтримати й запобігти руйнівним наслідкам. Команда психологів “Підтримай дитину” розробили рекомендації для батьків як підтримати дитину, якщо вона не вступила вбажаний заклад вищої освіти:

• Будьте поруч. Скоріш за все, дитина важко переживає свою невдачу. їй  потрібно із кимось поговорити та відчути підтримку. Вислуховуйте всі скарги дитини, дозвольте їй побути “маленькою” поруч із вами.
• Демонструйте дитині, що ви її приймаєте та любите попри невдачі. Дитина повинна відчувати, що не має “заслуговувати” батьківську любов, вона має бути беззаперечною, просто за те, що вона є.
• Не звинувачуйте дитину у невдачі. Не докоряйте дитині, ніби вона погано готувалась до іспитів, занадто багато гуляла із друзями,  не відповідальна тощо. Такі слова не змінять ситуацію із вступом, проте можуть глибоко травмувати дитину, пригнітити інтерес до навчання  та стати чинниками затяжної депресії.
• Збудьте про залякування. Не апелюйте професіями двірника чи касира у ваших розмовах. Навпаки, мінімізуйте негативні наслідки. Акцентуйте, що ваша дитина має здібності та все в неї вийде наступного разу. Складена ситуація – це новий досвід, а не трагедія.
• Вкажіть на можливості. Проаналізуйте із дитиною ситуацію та віднайдіть переваги. Наприклад, вона зможе відпочити від напруженого періоду складання іспитів, за рік підготуватися краще та досягти мети або спробувати щось інше та змінити професійні орієнтири тощо.
• Розробіть разом із дитиною план подальших дій. Ви можете скласти список чи намалювати пункти, якими дитині тепер необхідно буде керуватися. Однак, не нав’язуйте дитині свою думку та переконання, а дослухайтеся до її бажань. Чи вона спробує ще наступного року прийняти участь  у вступній компанії, чи зверне увагу на іншу спеціальність – вибір виключно його чи її.
• Зверніть увагу на фізичний та психологічний стан дитини. Невдача може спричинити депресивні стани в дитини. Проконтролюйте, чи нормально дитина спить, харчується, чи стали їй притаманні емоційні гойдалки тощо. Уразі фіксації тривожних сигналів зверніться до відповідного фахівця (психолога, невропатолога тощо). 

Дотримуючись цих простих рекомендацій, батьки не тільки якісно підтримають своїх дітей, а й зміцнлять довірливі стосунки, налагодять комунікацію, сприятимуть зростанню психологічно благополучної молоді.

Психологічна підтримка в умовах війни

• Посттравматичний стресовий розлад в умовах війни (ПТСР)
• Як боротися з перевтомою
• Як впоратись з панікою та тривогою
• Як боротись з апатією
• Як зберегти близькі стосунки
• Як допомогти тим, хто паралізований тривогою
• Як позбутися почуття провини
• Куди звернутись по психологічну підтримку

Психологічний стан та психічне здоров’я під час військових дій є вкрай важливим. Багато людей переживають виснаження, спустошення, втому, відчувають тривогу й паніку. Психологи сформулювали корисні поради, як опанувати себе в критичних умовах, як допомогти близьким та підтримувати здоровий психічний стан в критичних умовах.

Посттравматичний стресовий розлад в умовах війни (ПТСР)

Посттравматичний стресовий розлад — це порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події, мають ПТСР. 

У кого може статись ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад може розвинутись у людей, які:

• втратили на війні рідних, друзів, побратимів;
• бачили вбитих;
• стріляли;
• перебували чи перебувають під обстрілами чи бомбардуваннями;
• непокоїлися через рідних чи друзів, які в небезпеці;
• почувалися залишеними, самотніми та зрадженими;
• стали свідком теракту;
• потрапили в полон чи в оточення.

Симптоми посттравматичного стресового розладу

• постійні та неконтрольовані думки про травматичні події, сни про них;
• відчуття постійної небезпеки;
• надмірна збудженість;
• уникнення згадок про травму;
• панічні атаки: відчуття страху, поверхневе дихання, нудота, прискорене серцебиття, біль у грудях;
• зловживання алкоголем, сигаретами чи наркотиками;
• негаразди в буденному житті;
• проблеми в стосунках, віддалення від партнера;
• суїцідальні думки.
• неспроможність висловлювати й проявляти емоції: плакати, радіти, співчувати

Як лікується ПТСР

Перш за все, пам’ятайте: ПТСР – це розлад, який лікується. І після курсу лікування ви знову зможете жити буденним життям, проявляти емоції, відчувати радість і почувати себе захищеним.

Лікування передбачає психотерапію та медикаментозну допомогу. 

У разі появи симптомів ПТСР:

• Зверніться до сімейного лікаря, психіатра або фахівця з психічного здоров’я.
• Подбайте про першочергові потреби: фізичну безпеку, наявність харчів, питної води тощо. Відновіть режим сну. Дайте знати про свої потреби державним структурам та гуманітарним організаціям, щоб вони могли вчасно забезпечити вас необхідним.
• Уникайте вживання алкоголю та інших шкідливих речовин. Це не допоможе забути жахіття, проте є ризик, що розвинеться залежність.
• Зв’яжіться з близькими, друзями, родичами, дайте їм знати, що ви живі, обговоріть із ними свій досвід, поділіться переживаннями та почуттями. Якщо ви боїтеся, що ваші розповіді можуть їх травмувати, запитайте в них, чи вони готові почути все, що відбувалося. Найімовірніше, ви отримаєте ствердну відповідь.
• Контактуйте з іншими людьми, які пережили подібний досвід, наприклад, із сусідами. Діліться з ними цими порадами.
• Будьте готові до змін у психічному стані: після кількох днів полегшення може настати стан спустошення, виснаження, перевтоми. Це цілком природна реакція на надмірний стрес, у якому ви були весь цей час. Організму треба дати можливість відновитися.
• Зупиняйте почуття провини. Ви можете відчувати злість та ненависть, огиду тощо. Усі негативні емоції, спрямовані на ворога й окупанта, є природними і мають право на існування. Те, що з нами зробили, заслуговує на ненависть і злість. Утім, якщо ви маєте почуття провини, варто його зупиняти. У тому, що з вами сталося, винен ворог. Саме на нього й треба спрямовувати почуття.

Швидкі способи самодопомоги при ПТРС

Ці техніки можуть бути корисними як для особистого використання, так і під час роботи з людьми з ПТСР.

Техніка заземлення: вправа «тут і тепер» 

Переорієнтуйте себе в просторі й часі, ставлячи собі деякі або всі з наступних питань:

• Де я? 
• Який сьогодні день? 
• Яке сьогодні число? 
• Який сьогодні місяць? 
• Який рік? 
• Скільки мені років? 
•  Яка зараз пора року?

Стабілізаційна вправа: антистресове дихання 4:8

Спробуйте дихати повільно. Вдих (рахуємо 1–2–3–4) — пауза (затримуємо дихання — на 1–2) — видих (рахуємо 1–2–3–4–5–6–7–8). Важливо, щоби видих був удвічі довшим. Робіть цю вправу не менше 10 разів. Уявляйте, що ви «видихаєте» напругу.

Інтелектуальне заземлення

• Детально опишіть середовище навколо вас («Стіни білі. П’ять рожевих стільців, біля стіни дерев’яна книжкова полиця…»).
• Опишіть ваші буденні заняття в деталях (наприклад, покрокове приготування страви…).
• Скажіть твердження безпеки: «Мене звати… Я в безпеці, я тут і тепер, не в минулому».
• Порахуйте до 10, 100, зворотний рахунок, можна співати або продекламувати вірш.

Фізична стабілізація

• Пустіть прохолодну або теплу воду собі на руки.
• Поплескайте себе по плечах чи стегнах, порухайте великими пальцями стоп, потягніться, покрутіть головою, стисніть і розтисніть кулаки, випряміть пальці. Втисніть п’яти в підлогу і зверніть увагу, як вони напружились.
• Зверніть увагу на своє тіло (вага тіла на стільці, як тисне крісло на тіло…).
• Торкніться свого «заземлюючого» предмета (наприклад, стільця), після негативної реакції на щось.

Стабілізаційна техніка в уяві: вправа «Безпечне місце» 

Уявіть місце, де вам добре й безпечно, спробуйте відчути на дотик, де ви сидите, що бачите, який там запах, що приємного на смак ви відчуваєте, яка звучить музика.

Як боротися з перевтомою

В умовах військових дій наше тіло працює на максимальній потужності. Гормони стресу, задача яких мобілізувати тіло в критичній ситуації, також мають свій “термін придатності”. Ви можете спостерігати сильні коливання настрою від тривоги, злості, приливу оптимізму до повного спустошення і виснаження. Важливо усвідомити, що це абсолютно закономірні стани, які з часом змінюють один одного. З кожним із них можна і треба працювати.

Основні ознаки перевтоми:

• відчуття знесилення, неспроможність виконувати звичайні функції
• неуважність та погіршення концентрації
• погіршення пам’яті
• уповільнення процесів мислення, зменшення глибини та критичності мислення
• зниження цікавості до роботи
• підвищена дратівливість
• нервозність
• порушення сну
• перманентна сонливість
• підвищення тиску та частоти пульсу
• головний біль
• зниження апетиту
• емоційна спустошеність

Методи боротьби з перевтомою:

• Повноцінний сон, який, за даними Міністерства охорони здоров’я, має складати для дорослих – не менше 7 год на добу, для дітей та підлітків – 8-10 годин.
• Обмеження інформаційного шуму. Відмовтесь від постійного оновлення стрічки новин, читайте їх за графіком, наприклад, по 15 хвилин вранці, в обід та ввечері. Довіряйте тільки перевіреним джерелам інформації.
• Регулярне харчування.
• Регулярне фізичне навантаження. Будь–яка регулярна фізична активність, навіть ходьба на місці чи розтяжка, додасть вам бадьорості. Прогулянка на свіжому повітрі буде кращою за тренування в приміщенні.
• Наскільки це можливо, підтримуйте звичну рутину, звички, слідкуйте за особистою гігієною.
• Зміна діяльності. Намагайтеся раціонально розподіляти час роботи й відпочинку, фізичну й розумову працю.
• Визначення пріоритетів. Усвідомте, що ніхто не в змозі зробити все, то ж визначте 3–5 головних задач для себе не день і дозвольте собі не робити нічого додатково.
• Доброзичливі взаємини з людьми, які є поруч: сім’я, робочий колектив, волонтерська спільнота чи військові побратими. Зберігайте зв’язок, регулярно дзвоніть або пишіть своїм родичам та близьким.
• Фізичний контакт. Подихайте разом, потримайте одне одного за руку. Обніміться з близькими.
• Оптимізм та почуття гумору. Жартуйте, гумор завжди підтримує, навіть за жорстких життєвих обставин.
• Пам’ятайте, що залишатися живим і здоровим – це вже багато.
• Не призначайте дат кінця війни. Ми всі хочемо закінчення, але якщо ваші прогнози не справдяться – вам буде дуже складно емоційно, і ви будете почувати безвихідь. То ж налаштуйтесь “грати в довгу”.
• Згадайте, що є для вас дорогим та важливим, пригадайте, у чому сенс вашого життя. Будуйте плани на майбутнє, визначайте, що найбільш важливе для себе ви зробите, коли настане мир.
• Професійна допомога. Зверніться за підтримкою до професійних психологів (контакти додаємо нижче). Якщо у вас відсутня можливість звернутись до професіонала – попросіть про допомогу своїх родичів та близьких.

Як впоратись з панікою та тривогою

Паніка – це напад тяжкого страху, тривоги та відчуття внутрішньої напруги. Паніка паралізує людину або ж навпаки, штовхає її на безрозсудні вчинки. Під час паніки спостерігаються протилежні реакції: одним хочеться бігти, іншим – навпаки, забитися в куток. Важливо пам’ятати, що саме в такому стані нас хоче бачити ворог, тому що у ньому ми найбільш вразливі, тому обов’язково потрібно вживати заходів, щоб відновити нормальний психічний стан.

Ключові симптоми паніки:

• серцебиття, прискорений пульс, пітливість
• озноб, тремор
• відчуття нестачі повітря, задишка
• біль або дискомфорт у лівій половині грудної клітки
• нудота, біль або “вузол” в животі, запаморочення
• відчуття відчуження, нереальності світу
• страх здійснити неконтрольований вчинок
• гострий страх неминучої смерті
• відчуття оніміння або поколювання в кінцівках
• безсоння

Методи боротьби з панікою:

• використовуйте седативні дихальні техніки, наприклад, “3-7-8”: 3 секунди на вдих, 7 – на затримання повітря і 8 секунд на видих
• ляжте та покладіть руки на живіт, та робіть глибокі вдихи та короткі видихи, контролюйте дихання
• використовуйте квадратне дихання (знайдіть у приміщенні щось квадратне (або уявіть його). Зафіксуйте погляд на одному з кутів і робіть глибокий вдих, затримайте подих на 5 секунд і переводьте погляд на інший кут видихаючи, так рухайтесь за квадратом; повторіть кілька разів, це дозволить вирівняти дихання та опанувати тривогу, якщо відчуваєте, що вона посилюється
• “заземліться”; станьте або сядьте на підлогу, відчуйте, як ви торкаєтесь поверхні, відчуйте вагу власного тіла та повільно дихайте
• поверніться до відчуття тіла; відчуйте, на чому і як ви сидите, що відчувають ваші стопи, концентруйтесь на якомусь звуці, на запаху; якщо ви за кермом, то концентруйтеся на тому, що тримають ваші руки
• робіть самомасаж; торкайтеся тіла, похлопайте долонями ноги, масуйте вуха, ніс, долоні; оживляйте заклякле тіло
• напружтесь; займіть не зручну для себе позу і спробуйте максимально напружити всі м’язи тіла, залишайтесь в такій позі якнайдовше
• дайте вихід емоціям; плачте, співайте
• використайте різкі запахи – спирт, цитрусові тощо
• вмийтесь холодною водою
• спрямуйте паніку у безпечні дії; якщо вам хочеться бігти — біжіть на місці, якщо вам хочеться забитися в куток — забийтеся в куток
• не вживайте алкоголь
• приймайте рослинні седативні препарати (валеріану, пустирник); не використовуйте рецептурних препаратів без консультації лікаря!
• якщо це хтось інший, а не ви — огорніть людину теплою ковдрою, дайте тепле питво, нагадайте про базові речі: хто вона є, що вона тут робить, хто поряд з нею, як її звуть.

Як боротись з апатією

Гострі приступи паніки та тривоги зазвичай зміняються почуттям апатії. Такі періоди можуть бути не тривалими, але вони також потребують пропрацювання. Важливо пам’ятати, що апатія – закономірний “хімічний” відкат після сплеску гормонів стресу.

Методи подолання апатії:

• дійте; виконуйте будь-які прості дії та не намагайтесь їх аналізувати
• дотримуйтесь щоденної рутини; регулярне харчування, гігієна, розминка
• робить щось руками; наприклад, мийте посуд, пакуйте речі, плетіть сітку
• плануйте свої задачі на день; нехай їх буде небагато, але намагайтесь виконати їх будь-що
• обмежте доступ інформації; читання новин треба обмежити до декількох коротких періодів на день
• залучайте близьких та знайомих до спільної роботи

Як зберегти близькі стосунки

Під час критичних ситуацій стосунки з близькими піддаються тяжким випробуванням. Намагайтесь зберегти стосунки і допомогти близьким, адже це підвищує вашу здатність до виживання та опору, а також надає сенс вашим діям.

• спрямовуйте негативні емоції, які виникають, не на близьких, а на зовнішнього ворога
• завантажте себе роботою, допомогою іншим
• дайте вихід емоціям; кричіть, співайте, плачте
• рухайтесь, танцюйте, робіть розминку, ходіть пішки
• обіймайтесь
• тримайте контакт, запитуйте, як справи, дзвоніть і пишіть
• пропонуйте свою допомогу
• приготуйте страву разом і неспішно поїжте
• зберігайте ритуали мирного життя, наскільки це можливо в поточних умовах: читайте книжки, сервірувати стіл, організовуйте спільне чаювання

Як допомогти тим, хто паралізований тривогою

Якщо ви спостерігаєте надмірну дестабілізуючу тривогу чи панічну атаку в того, хто знаходиться поруч із вами, вживайте наступних заходів:

• не йдіть з людиною на прямий фізичний контакт
• зверніться до людини голосом
• говоріть чітко і твердо
• спокійним голосом нагадайте людині, що вона знаходиться у безпечному місці (якщо це так)
• фокусуйте її увагу на тому, що можна побачити, почути та відчути навколо
• не запитуйте, а натомість давайте вказівки, наприклад: “Подивись на мене. Скажи своє ім’я. Скажи мені, де ти. Підведись. Пий”
• прослідкуйте, щоб всі базові речі людина почала виконувати сама

Як позбутися почуття провини

У звичайних умовах людина має час розібратися у почутті провини й правильно з нею впоратись, тобто визначити можливі помилки, виправити їх та зрозуміти, як уникнути їх в майбутньому. В критичних умовах пропрацювати провину доволі складно, і вона може дуже негативно відбиватись на психологічному стані людини, пригнічувати її та паралізувати її діяльність.

Як впоратись із почуттям провини:

• не починайте звинувачувати себе; не ви розв’язали цю війну
• в першу чергу дбайте про себе і залишайтесь в безпеці, ваша пряма відповідальність сьогодні — дбати про себе і не створювати зайвого клопоту Збройним Силам, зменшити навантаження на них, щоб вони могли повною мірою виконувати свій обов’язок
• переключіть свою увагу на те, що ви можете зробити прямо тут і зараз
• станьте корисним; запитайте, як ваші руки, ваші знання та вміння знання можуть принести користь тим, хто залишився поряд і тим, хто потребує моєї допомоги
• складіть список задач, які ви зробите прямо зараз; беріться лише за ті справи, які будуть зараз вам під силу
• допоможіть тим, чим вмієте; навчіться тому, що ще не вмієте, і що вам легко дається

Токсичне почуття провини дуже непросто здолати. Якщо вам потрібна допомога – звертайтеся до спеціалістів, піклуйтесь про себе.

Куди звернутись по психологічну підтримку

За підтримки Національної психологічної асоціації (НПА) психологи-волонтери створили центр психологічної підтримки “Як ти?” для тих, хто потерпає від останніх подій і відчуває постійні стрес, хвилювання та тривогу. За підтримкою можна звернутися безкоштовно, у будь-який час доби. Щоб отримати психологічну допомогу, заповніть анкету.

“Розкажи мені” — безкоштовна інтернет-платформа для психологічних консультацій. Команда платформи допомагає всім, хто потребує емоційної підтримки, консультації та допомоги у зв’язку зі швидкими змінами, що наразі відбуваються в економіці, соціумі та житті кожної людини. Звернутися за допомогою можна через вебсайт ініціативи.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу лінію, за якою можна звернутися за підтримкою. Дзвінки безкоштовні: 0-800-300-155.

“УкрЄдність” – сайт безкоштовної психологічної підтримки від Української спілки психотерапевтів. Команда підбере для вас фахівця відповідно до зазначених Вами проблем. Є можливість відвідувати безкоштовні підтримуючі групи в онлайн-форматі.

Чатботи в Telegram для психологічної підтримки українців:

Друг. Перша допомога – бот, створений за підтримки ЮНІСЕФ на основі сучасних протоколів і науково-доведених досліджень.

Слова допомагають – бот, який розповідає про різні стани й емоції та підказує, як допомогти собі самостійно, якщо немає змоги звернутись до психолога. Також радить, як підтримати іншу людину, котрій потрібна психологічна допомога. Створений командою Центру психічного здоров’я НаУКМА та факультету інформатики CyberFI НаУКМА.